Методика виявлення прихованої інформації значним чином відрізняється від інших методик насамперед тим, що абсолютно виключає маніпуляції психічним станом респондента. Поліграфолог діє максимально прозоро, йому не потрібно: стимулювати людину сумніватися у відповіді на контрольні питання чи штучно створювати ситуацію коли вона, “рятуючись”, надаватиме відверто неправдиву відповідь; домовлятися із нею, аби вона надавала неправдиві відповіді на контрольні питання в тестах основного блоку.

В обов’язковому порядку у людини з’ясовується її версія подій. Завдяки цьому досягається не лише розуміння людиною тематики питань, щодо яких буде проводитися дослідження та по яких поліграфолог даватиме відповідь у висновках, але й усвідомлення нею того, що спеціаліст щиро зацікавлений  у з’ясуванні істини. Висловлена респондентом позиція щодо ключових питань включається в тест перевірки версій.

Всі питання є доречними, максимально доступними для розуміння респондента та гомогенними, тобто стосуються однієї тематики, оскільки порушення гомогенності  може провокувати хибну в розрізі дослідження емоційну реакцію респондента. Також всі питання є внутрішньотематичні, а тому, наприклад, у тесті на мотиви працевлаштування немає питання, на чому сидить обстежуваний, чи включене у кімнаті світло, чи дивиться телевізор, чи є у нього холодильник тощо.

Стійкість методики до протидії з боку обстежуваних, проявляється у неможливості ефективно підготуватися та ввести в оману фахівця, оскільки у методиці не використовуються загальновідомі шаблони техніки питань порівняння американської методики. Поліграфолог під час складання тестів може змінювати місце розташування значимих питань у тестах, перефразовувати питання, а після одержання комплексу значимих реакцій з певної тематики давати тести на розширення в результаті яких часто від респондента отримує зізнання.